Научно-образовательный портал
2FJ.RU

ВИЩІ ОРГНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ Украiни

ВИЩІ ОРГНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ Украiни

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

НІКОПОЛЬСЬКИЙ ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ, БІЗНЕСУ ТА ПРАВА

ПОЛТАВСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КУРСОВА РОБОТА

З ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

НА ТЕМУ:

ВИЩІ ОРГНИ ДЕРЖАВНОЇ

ВЛАДИ УКРАЇНИ

студента І курсу

групи ЮП-11

Заборовця Костянтина Георгійовича

Науковий керівник: Білим М.І.

Полтава 1999

ПЛАН:

1 Вступ……………………………………………………………………2

2 Прінцип поділу влади…………………………………………………6

3 Органи законодавчої влади……………………………………………9

4 Президент України……………………………………………………18

5 Органи виконавчої влади……………………………………………..22

6 Судові органи………………………………………………………….24

6.1 Конституційний Суд України………………………………………..24

6.2 Верховний Суд України………………………………………………26

6.3 Вищий Арбітражний Суд України…………………………………..30

Висновки………………………………………………………………35

Література……………………………………………………………..36

ВСТУП

Кожна держава для повноцінного здійснення своїх завдань і реалізації

функцій повинна створювати різноманітні державні організації, які у

юридичній науці називають механизмом держави.

Механізм держави – це система всіх державних організацій, які здійсьнюють

ії завдання і реалізують функції. З цієї точки зору соціальне призначення

держави здійснюється ії механізмом, який складається з органів держави,

державних підприємств і державних установ, які є різновидом державних

організацій. Частина державних організацій (саме органи держави)

наділяються владними повноваженнями, за допомогою яких здійснюється

управління в суспільсьтві з метою реалізації завдань і функцій держави. Ця

частина відображається окремим спеціальним поняттям, яким є поняття апарату

держави.

Апарат держави – це система всіх державних органів, що організують

здійснення завдань, виконання відповідних ії функцій у межах своєі

компетенції. Апарат демократичної правової держави повинен відповідати

деяким загальним рисам і принципам, зокрема:

-організація практичного здійснення принципу народовладдя;

-сувереність державної влади;

-неухильне додерження принципу законності;

-орієнтація всієї діяльності на інтереси людини, особистості,

-охорона прав людини і громадянина, реалізація принципу гуманізму;

-забезпечення балансу інтересів різних соціальних прошарків, націй

етнічних груп, захист злагоди і консенсусу у суспільстві (принцип

соціальної справедливості);

-організація здійснення державної влади згідно з принципом поділу

влад, тобто ії діференціювання на законодавчу, виконавчу, судову гілки

влади;

-систематичне залучення до виконання державних функцій різноманітних

громадських об’єднань, співпрацювання з ними

-забезпечення пріоритету у механізмі реалізації влади методів

переконання та виховання.

Державний апарат є системою державних органів, а державний орган є первиною

клитинкою державного апарату. Орган держави – це структурований і

організований державою чи безпосередньо народом колектив державних

службовців (або депутатів Рад), який (орган) наділений державними владними

повноваженнями, здійснює державно-організаторські, розпорядчі, судові та

інші функції відповідно до свого призначення.1

Наявність владних повноважень означає, що орган держави здатний

встановлювати обов’язкові правила поведінки, тобто юридичні норми і

індівідуальні акти і домогатись за допомогою встановлених законом засобів

їх здійснення. Від кожного державного органу, взято окремо чи спільно з

іншими, значною мірою залежить рівень розвитку і ефективність діяльності

державного апарату в цілому. Тому держава повинна піклуватись про те, щоб

по відношенню до державних органів чітка визначалась сфера іх діяльності і

компетенція, були упорядковані їхні взаємовідносини з недержавними органами

і організаціями, насамперед, органами місцевого самоврядування, щоб

державні органи являли собою відносно самостійні, професійні та

відповідальні ланки державного апарату.

Орани держави мають загальні і специфічні ознаки. До загальних ознак можна

віднести: всі органи держави, що створюються відповідно до закону шляхом

безпосередньої чи представницької демократії, покликані виконувати

передбачені законом функції; мають державно владні повноваження; діють у

встановленому порядку; взаємопов’язані відношеннями субордінації; всі разом

створюють одну цілісну систему, що називається апаратом держави.

Спеціфичними рисами, тобто такими, що відокремлюють державни органи від

недержавних і організацій, слід вважати:

-формування їх безпосердньо державою чи населенням (виборцями) і здійснення

державними органами свїх функцій від імені держави;

-виконання кожним державним органом чітко визначенних, встановленому у

законодавчому порядку повноважень, видів і форм діяльності;

-наявність у кожного державного органу юридично закріпленої організаційної

структури, територіального масштабу діяльності, спеціального положення, що

визначає його місце і роль у державному апараті, а також порядок його

взаємовідносин з іншими державними органами і організаціями;

-надання державним органам повноважень державновладного характеру.

Наявність державно-владного характеру є найбільш важливою ознакою

державного органу, за якою існує можливість досить чіткого розмежування

державних органів і державних організацій (підприємств, установ) від

недержавних органів і організацій.

В юридичній літературі описані різні принципи класифікації державних

органів. Розрізняють, наприклад, такі види органів держави:

а) за місцем усистемі державного апарату: первинні (створюються через

вибори усім населенням або його частиною); вторинні (створюються

первинними, походять від них і підзвітні їм);

б) за змістом та напрямами державної діяльності: законодавчі органи, главу

держави, органи державного управління чи виконавчо-розпорядчі органи,

судові органи, контрольно-наглядові органи;

в) за способом утворення: виборні, призначуванні, ті, що можуть

успадковуватися;

г) за часом функціонування: постійні, тимчасові;

д) за складом: одноособові, колегіальні,

е) за територією на яку поширюються їх повноваження: загальні або

центральні, місцеві або локальні.

Що стосується вищих органів державної влади України то до них

відносяться: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів

України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий

Арбітражний Суд України.1

ПРИНЦИП ПОДІЛУ ВЛАДИ

В раціонально влаштованій державі, якою є правова держава, влада

здійснюється за допомогою спеціальних органів. Звідси різні галузі

влади: законодавча, виконавчо-розпорядча і судова. Для того, що запобігти

зловживанню владою і виникненню авторитарної, абсолютної влади, не

зв'язаної правом, ці вітки не повинні з'єднюватися в руках одного органу,

тобто повинні бути роздільні. Розподіл влад таким чином є

структуроутворюючим і функціональним принципом раціональної організації

і контролю. Розмежування направлено на то, щоб утримати державну владу від

можливих зловживань. Всі органи і вітки державної влади покликані бути

хоронителями Конституції. Конституція повинна стояти над цими владами, а

не влади над Конституцією. Розподіл влад виражається в розподілі

компетенцій, в заємному контролі, в системі здержок і противаг,

збалансованості, тобто рівновага досягається через процеси налагодження і

взаємопогодження .

Принцип розподілу влад має два аспекти. По-перше, це розподіл влади

між самими органами держави. Hі одному з органів не належить вся державна

влада в її повному об'ємі. Забороняється реалізовувати функції, що

належать іншому органу. Таким чином в правовій державі відсутня яка-

небудь необмежена влада, не зв'язана правом і принципами Конституції.

Розподіл влади слугує засобом стримування влади держави в рамках принципів

розвинутого суспільства, слугує механізмом захисту прав особи, закріплених

в Конституції. Розподіл влад полягає і в тому, щоб ні один з органів не

заняв авторитарно-абсолютного положення і не перевернув право і

конституцію. Відомо сказане положення про те, що розподіл влад являє собою

розподіл роботи в державному механізмі з ціллю раціоналізації і

контролю. Розподіл влад - це не застигнутий стан відокремлених

структур, а працюючий, діючий механізм, досягаючий єдності на основі

складнолго процесу узгодження і спеціальних правових процедур,

передбачених в тому числі і на випадок конфлікту і екстремальної

ситуації. Загальний принцип єдності і розподілу влад конкретизується в

залежності від примінення в різних історичних ситуаціях і положеннях.

Єдність досягається через динамічну рівновагу, через певну напругу,

співдопомогу і процес улагодження. Але при цьму обов'язкова умова: не

повинно бути зосередження влади в руках однієї особи чи органу, інакше

стануть не можливі взаємоконтроль, здержки і противаги, і отже, розподіл

влад і правова держава. Законодавець пов'язаний принципами права і

конституції, правами людини. Крім того він є під контролем народу. Важливе

значення має орган конституційного нагляду. З його допомогою

забезпечується конституційність усіх законів і підзаконних нормативних

актів. В системі здержок і противаг, на випадок необдуманних, поспішних

рішень законодавця, виправляючу роль грає глава держави (відкладне вето,

в певних випадках назначення дострокових виборів і інші його

повноваження). Без цього механізм розподілу влади буде недосконалим.

Зтримування виконавчої влади, надалі, досягається за допомогою її

підзвітності і відповідальності перед народним представництвом.1 Мова

йде про політичну відповідальність, забезпечувану за допомогою вотуму

недовіри. Важливу роль у боротьбі із зловживаннями виконавчої влади

грає також інститут імпічменту. Виконавець не повинен підміняти не тільки

законодавця, але і суддю. Hіхто не може бути суддею у власній

справі. Тому громадянин в правовій дер