Меню

Главная
Математика и физика
Материаловедение
Медицина здоровье отдых
Нотариат
Общениеэтика семья брак
Банковское биржевое дело и страхование
Безопасность жизнедеятельности и охрана труда
Биология и естествознание
Бухгалтерский учет и аудит
Военное дело и гражданская оборона
Информатика
Искусство и культура
Исторические личности
История
Логистика
Иностранные языки
Логика
             
Научно-образовательный портал
2FJ.RU
Главная

Реферат: Теоремы Перрона-Фробеніуса та Маркова

Реферат: Теоремы Перрона-Фробеніуса та Маркова

Теоремы Перрона-Фробеніуса та Маркова

В роботі дано елементарне доведення відомих теорем Перрона-Фробеніуса та Маркова для матриць другого порядку. Робота має певну методичну цінність і може бути використана на заняттях шкільних гурків та факультативів

Відомо [[1]-[10]], яку важливу роль відіграють невід’ємні матриці в математичних моделях економіки, біології, теорії ймовірностей тощо.

Одними з основоположних фактів теорії цих матриць є теореми Перрона. Перрона-Фробеніуса та Маркова. Доведення цих теорем в загальному випадку потребує застосування теорем з таких неелментарних розділів математики, як теорія екстремумів функції багатьох змінних, жорданова нормальна форма тощо.

Мета роботи дати елементарне доведення вищезгаданих теорем Перрона, Перрона-Фробеніуса та Маркова для матриць другого проядку, яке цілком доступне і для школярів 9-го класу. Це дозволить, наприклад, на заняттях шкільних математичних гуртків чи факультативів розглянути та проаналізувати змістовні математично-економічні та теоретико-ймовірносні моделі (наприклад, модель Леонтьєва, випадкове блукання на відрізку) з повним доведенням всіх тверджень.

1.Необхідні відомості з теорії матриць.

Матриця розмірів m x n – це прямокутна таблиця чисел з m рядків та n стовпців. Позначається матриця так:


Квадратною матрицею n-го порядку зветься матриця розміром n x n. Важливою числовою характеристикою матриці є її визначник, який позначається detA. Для 2x2 матриці

. Матриці А та В однакових розмірів називаються рівними, якщо іх відповідні елементи однакові, що записують так: А=В.

З матрицями можна здійснювати такі операції:

Множити на число

Приклад:

Додавати матриці однакових розмірів:

Приклад:

Множити матриці:

Приклад:

Взагалі, добутком матриці А розмірів m x r та матриці В розмірів r x n називається матриця С розмірів m x n, яка позначається АВ. Елемент cij цієї матриці – це сума попарних добутків елементів i-го рядка матриці А та елементів j-го рядка матриці В, а саме:

Якщо А та В квадратні матриці однакового порядку, то їх завжди можна перемножити.

Квадратна матриця порядку n, у якої єлементи
, а інші елементи є нулями, називається одиничною матрицією порядку n. Однична матриця має таку властивість: АЕ=ЕА=А, де А – квадратна матриця порядку n, Е – одинична матриця такого ж порядку.

Нехай А – квадратна матриця, тоді матриця А-1 зветься оберненою до матриці А, якщо

Не в кожної матриці є обернена до неї, а саме А-1 існує тоді і тільки тоді, коли
.

Беспосередньо можна первірити, що для


Визначення: Число l називається власним значенням n x n матриці А, якщо знайдется стовпчик
такий, що АХ=l Х. При цьому Х називається власним вектором матриці А, що відповідає власному значенню l .

Якщо власний вектор Х відповідає власному значенню l , то сХ, де с - const, також власний вектор, що відповідає l . Власне значення є коренем характеристичного рівняння
. Звідки видно, що не у кожної матриці є власні значення.

Визначення: Матриця А зветься додатною, якщо всі її елементи додатні, це позначається А>0.

Теорема Перрона: Нехай А - додатна матриця, тоді А має додатне власне значення r>0 таке, що:

1. r- відповідає єдиний (з точністю до множення на число) власний вектор.

2. інші власні значення по модулю < r.

3. власний вектор, що відповідає r, можна вибрати додатним (тобто з додатними елементами).

Доведення теореми для 2х2 матриць.

Нехай
.

Тоді
.

Напишемо характеристичне рівняння для матриці А:


.

Це квадратне рівніння з дискримінантом:


І тому


Тобто твердження теореми 1 і 2 доведені, якщо r=l 1.

Знайдемо власний вектор
, що відповідає власному значенню l 1 з рівності


Тоді


, або

Враховуючи, що


перепишемо систему у вигляді:


Але
і тому рівняння системи пропорціональні, а це означає, що одне з них можна відкинути.

Знайдемо x1 з першого рівняння системи

Щоб довести, що власний вектор можна вибрати додатним, достатньо перевірити, що
,тому що поклавши отримаємо x1>0.

Враховуючи, що b>0 треба довести, що
,

але це випливає з того, що
, бо cb>0.

Таким чином третє твердження доведено, а з ним доведена теорема.

Визначення: Матриця А n-го порядку зветься нерозкладною, якщо однаковим переставленням рядків та стовпців її не можна привести до виду
, де А1, А2 - квадратні матриці розмірів k x k та (n-k) x (n-k) відповідно. Для 2х2 матриць
це означає, що
та

Визначення: Матриця А зветься невід’ємною, якщо всі її елементи невід’ємні.

Зауваження: Фробеніус довів, що твердження теореми Перрона залишаються в силі для нерозкладних невід’ємних матриць. Це можна довести, просто повторивши наше доведення теореми Перрона для 2х2 матриць у випадку, коли один або обидва діагональних елемента дорівнюють нулю.

Визначення: Квадратна матриця називається стохастичною, якщо

1)

2)

Теорема Маркова: Нехай для стохастичної матриці P існує натуральне число k0 таке, що
(тобто всі елементи додатні). Тоді

1.
(існування границі матриці означає, що існує границя кожного її елементу)

2. Матриця
- має однакові рядки.

3. Всі елементи цих рядків додатні.

Доведення теореми для 2х2 матриць.

Запишемо стохастичну матрицю у вигляді
, де

Запишемо її характеристичне рівняння:
,


Це квадратне рівняння з дискрімінантом:


І тому


З урахуванням
маємо
, але якщо
, то це значить, що p=q=1 або p=q=0, відкіля матриця P буде мати вигляд
, або
і тоді Pn містить нулі
, що суперечить умові. Таким чином
.

Беспосередньою перевіркою з урахуванням стохастичності встановлюємо, що власному значенню
відповідає власний вектор
, де x1=x2, тобто, наприклад
власний вектор. Знайдемо власний вектор
, що відповідає власному значенню
.

За визначенням


Звідки


Згадуючи, що
отримуємо


Очевидно, що рівняння системи пропорційні, тому одне з них можна відкинути. Знайдемо y1 з першого рівняння:
або
звідки
, але
, бо в протилежному випадку дана матриця мала б вигяд:
, а тоді матриця
мала б нульовий елемент
, що суперечить умові. Тому можна записати, що

Доведемо тепер твердження 1 теореми.

Розглянемо матрицю S, стовпцями якої є власні вектори матриці P. Нам необхідно отримати зручну формулу для Pn.

Позначимо
.

Оскілки
, то існує S-1. Перепишемо рівняння
та
у матричній формі


або
.

Відкіля
і взагалі

Знайдемо границю Pn:


Твердження 1 теореми доведено.

Доведемо тепер, що рядки матриці
однакові. Для цього обчиcлимо
.

Оскільки
, то
Ми бачимо, що рядки матриці
- однакові. Доведемо тепер, що їх елементи додатні. Для цього врахуємо отриману раніше залежність

Для того, щоб довести треба довести, що
, треба довести, що
та
.

Маємо


,


, тому що p>0 і q >0

Теорема доказана.

Зауваження1 В процесі доведення ми вивели, що для 2х2 матриць

Зауваження2 Позначимо
рядки граничної матриці
. Тоді
можна знайти з умови:


Доведення.

Оскільки

Зівдки

Або

Звідки

Зокрема, для 2х2 матриці

Умовою
рядок
визначається однозначно, що для 2х2 матриці можна перевірити.

В роботі дані для матриць другого порядку елементарні доведення таких фундаментальних теорем теорії невід’ємних матриць. як теореми Перрона, Перрона-Фробеніуса, Маркова.

У відомій нам літературі повне доведення цих теорем дається для загального випадку матриць n-го порядку з використанням неелемнтарних теорем і методів. А математичний апарат, який використовується в даній роботі, це: аналіз поведінки розв’язків квадратного рівняння та розв’язків системи двох лінійних рівнянь в залежності від коефіцієнтів.

Робота може бути використана при проведенні додаткових занять, присвячених розгляду вибраних неелементарних питань математики, за допомогою методів, які доступні школярам.

Список літератури:

  1. С.А. Ашманов. Математические модели и метод в экономике.
  2. МГУ. 1980 С.А. Ашманов. Введение в математическую экономику. “Наука”.М., 1984 Р.
  3. Беллман. Введение в теорию матриц. “Наука”. М. 1969 Ф.Р. Гантмахер. Теория матриц. “Наука”. М.,1967
  4. Б.В. Гнеденко. Курс теории вероятностей. “Наука”. М., 1988
  5. С. Карлин. Математические метод в теории игр, программирования и экономике. “Мир”. М., 1964
  6. Дж. Кемени, Дж. Скелл, Дж. Томпсон. Введение в конечную математику. Иностранная литература. М. 1963
  7. П. Ланкастер. Теория матриц. “Наука”. М. 1978
  8. Ю.М. Свирежев, Д.О.Логофет. Устойчивость биологических сообществ. “Наука”. М. 1978
  9. В. Феллер. Введение в теорию вероятностей и ее приложение.Т1. “Мир”.М. 1984
 
 

Новости:


        Поиск

   
        Расширенный поиск

© Все права защищены.